Электронная книга: Тарас Шевченко «Кобзар »

Кобзар

«Кобзар» – збірка творів Тараса Шевченка, генія українського народу. Надзвичайно простою милозвучною мовою автор передає красу й велич нашого народу, із його звичаями й традиціями, радощами й трагедіями; змальовує героїчну боротьбу за краще щасливіше майбутнє, вчить любити Україну з її неймовірно красивою природою та незрівнянною солов’їною мовою, закликає боротися до останнього подиху.

Издательство: "Public Domain" (1840)

Категории:

ISBN: 978-5-457-24804-5

электронная книга (fb2, fb3, epub, mobi, pdf, html, pdb, lit, doc, rtf, txt)

Скачать бесплатно

Ознакомительный отрывок книги:

СВЯТО В ЧИГИРИНІ

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин,
Що ви будували, де ви панували!
Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали
Козацької слави убогих руїн.
Базари, де військо, як море червоне,
Перед бунчуками, бувало, горить,
А ясновельможний, на воронім коні,
Блисне булавою – море закипить…
Закипить, і розлилося
Степами, ярами;
Лихо мліє перед ними…
А за козаками…
Та що й казать? Минулося;
А те, що минуло,
Не згадуйте, пани-брати,
Бо щоб не почули.
Та й що з того, що згадаєш?
Згадаєш – заплачеш.
Ну, хоч глянем на Чигирин,
Колись-то козачий.
Із-за лісу, з-за туману,
Місяць випливає,
Червоніє, круглолиций,
Горить, а не сяє,
Неначе зна, що не треба
Людям його світу,
Що пожари Україну
Нагріють, освітять.
І смерклося, а в Чигрині,
Яку домовині.
Сумно-сумно. (Отак було
По всій Україні
Против ночі Маковія,
Як ножі святили).
Людей не чуть; через базар
Кажан костокрилий
Перелетить; на вигоні
Сова завиває.
А де ж люде?.. Над Тясмином.
У темному гаю,
Зібралися; старий, малий,
Убогий, багатий
Поєднались, – дожидають
Великого свята.
У темному гаю, в зеленій діброві,
На припоні коні отаву скубуть;
Осідлані коні, вороні готові.

Куди-то поїдуть? кого повезуть?
Он кого, дивіться. Лягли по долині,
Неначе побиті, ні слова не чуть.
Ото гайдамаки. На ґвалт України
Орли налетіли; вони рознесуть
Ляхам, жидам кару;
За кров і пожари
Пеклом гайдамаки ляхам оддадуть.
Попід дібровою стоять
Вози залізної тарані:
То щедрої гостинець пані.
Уміла що кому давать,
Нівроку їй, нехай царствує;
Нехай не вадить, як не чує!
Поміж возами нігде стать:
Неначе в ірій, налетіло
З Смілянщини, з Чигирина
Просте козацтво, старшина,
На певне діло налетіли.
Козацьке панство походжає
В киреях чорних, як один,
Тихенько, ходя, розмовляє
І поглядає на Чигрин.

Старшина первий

    Старшина первий. Старий Головатий щось дуже коверзує.

Старшина другий

    Старшина другий. Мудра голова, сидить собі в хуторі, ніби не знає нічого, а дивишся – скрізь Головатий. «Коли сам, – каже, – не повершу, то синові передам».

Старшина третій

    Старшина третій. Та й син же штука! Я вчора зустрівся з Залізняком; таке розказує про його, що цур йому! «Кошовим, – каже, – буде, та й годі; а може, ще і гетьманом, коли теє…»

Старшина другий

    Старшина другий. А Ґонта нащо? а Залізняк? До Ґонти сама…» сама писала: «Коли, – каже…»

Старшина первий

    Старшина первий. Цитьте лишень, здається, дзвонять!

Старшина другий

    Старшина другий. Та ні, то люде гомонять.

Старшина первий

    Старшина первий. Гомонять, поки ляхи почують. Ох, старі голови та розумні: химерять-химерять та й зроблять з лемеша швайку. Де можна лантух, там торби не треба. Купили хріну, треба з'їсти; плачте, очі, хоч повилазьте: бачили, що куповали; грошам не пропадать! А то думають, думають, ні вголос, ні мовчки; а ляхи догадаються – от тобі й пшик! Що там за рада? чом вони не дзвонять? Чим спиниш народ, щоб не гомонів? Не десять душ, а, слава богу, вся Смілянщина, коли не вся Україна. Он, чуєте? співають.

Старшина третій

    Старшина третій. Справді, співа щось; піду спиню.

Старшина первий

    Старшина первий. Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно.

Старшина другий

    Старшина другий. Ото, мабуть, Волох! Не втерпів-таки старий дурень; треба, та й годі!

Старшина третій

    Старшина третій. А мудро співає! коли не послухаєш, усе іншу. Підкрадьмось, братці, та послухаєм, а тим часом задзвонять.

Старшина первий і другий

    Старшина первий і другий. А що ж? то й ходімо!

Старшина третій

    Старшина третій. Добре, ходімо.

   Старшини нишком стали за дубом, а під дубом сидить сліпий кобзар; кругом його запорожці і гайдамаки. Кобзар співає з повагою і неголосно.

«Ой волохи, волохи,
Вас осталося трохи;
І ви, молдавани,
Тепер ви не пани;
Ваші господарі
Наймити татарам,
Турецьким султанам.
В кайданах, в кайданах!
Годі ж, не журіться;
Гарно помоліться,
Братайтеся з нами,
З нами, козаками;
Згадайте Богдана,
Старого гетьмана;
Будете панами,
Та, як ми, з ножами,
З ножами святими,
Та з батьком Максимом
Сю ніч погуляєм,
Ляхів погойдаєм,
Та так погуляєм,
Що аж пекло засміється,
Земля затрясеться,
Небо запалає…
Добре погуляєм!»

Запорожець

    Запорожець. Добре погуляєм! правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!

Кобзар

    Кобзар. Та я й не волох; так тілько – був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.

Запорожець

    Запорожець. Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака

    Гайдамака. Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець

    Запорожець. А що нам ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший – батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче божий, не слухай його.

Гайдамака

    Гайдамака. Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ось що: не так пани, як підпанки, або – поки сонце зійде, то роса очі виїсть.

Запорожець

    Запорожець. Брехня! Співай, старче божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо – поснемо.

Гуртом

    Гуртом. Справді, поснемо; співай яку-небудь.

Кобзар

    Кобзар (співає):

«Літа орел, літа сизий
Попід небесами;
Ґуля Максим, ґуля батько
Степами-лісами.
Ой літає орел сизий,
А за ним орлята;
Ґуля Максим, ґуля батько,
А за ним хлоп'ята.
Запорожці ті хлоп'ята,
Сини його, діти,
Поміркує, загадає,
Чи бити, чи пити,
Чи танцювать; то й ушкварять,
Аж земля трясеться.
Заспіває – заспівають,
Аж лихо сміється.
Горілку, мед не чаркою —
Поставцем черкає,
А ворога, заплющившись,
Ката, не минає.
Отакий-то наш отаман,
Орел сизокрилий!
І воює, і гарцює
З усієї сили.
Нема в його ні оселі,
Ні саду, ні ставу…
Степ і море; скрізь битий шлях,
Скрізь золото, слава.
Шануйтеся ж, вражі ляхи,
Скажені собаки:
Йде Залізняк Чорним шляхом,
За ним гайдамаки».

Запорожець

    Запорожець. Оце-то так! вчистив, нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі.

Гайдамака

    Гайдамака. Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків?

Запорожець

    Запорожець. Який-бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати…

Гайдамака

    Гайдамака. І вішати, і мордувати! Добре, єй-богу, добре! Ну, це так! Далебі, дав би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в'язне, більше м'яса буде. Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамаків.

Кобзар

    Кобзар. До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму; а охрипну – чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!

«Ночували гайдамаки
В зеленій діброві,
На припоні пасли коні,
Сідлані, готові.
Ночували ляшки-панки
В будинках з жидами,
Напилися, простяглися
Та й…»

Громада

    Громада. Цить лишень! здається, дзвонять. Чуєш?.. ще раз… о!.. «Задзвонили, задзвонили!» – Пішла луна гаєм. «Ідіть же ви та молітесь, а я доспіваю».

Повалили гайдамаки,
Аж стогне діброва;
Не повезли, а на плечах
Чумацькі волові
Несуть вози. А за ними
Сліпий Волох знову:
«Ночували гайдамаки
В зеленій діброві».
Шкандибає, курникає,
І гич не до речі.
«Ну лиш іншу, старче божий!» —
З возами на плечах
Кричать йому гайдамаки.
«Добре, хлопці, нате!
Отак! отак! добре, хлопці!
А нуте, хлоп'ята,
Ушкваримо!»
Земля гнеться.
А вони з возами
Так і ріжуть. Кобзар грає,
Додає словами: «Он гоп таки так!
Кличе Гандзю козак:
«Ходи, Гандзю, пожартую,
Ходи, Гандзю, поцілую;
Ходім, Гандзю, до попа
Богу помолиться;
Нема жита ні снопа,
Вари варениці».
Оженився, зажурився —
Нічого немає;
У ряднині ростуть діти,
А козак співає:
«І по хаті ти-ни-ни,
І по сінях ти-ни-ни,
Вари, жінко, лини,
Ти-ни-ни, ти-ни-ни!»
«Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!»
Кричать гайдамаки.
«Ой гоп того дива!
Наварили ляхи пива,
А ми будем шинкувать,
Ляшків-панків частувать.
Ляшків-панків почастуєм,
З панянками пожартуєм.
Ой гоп таки так!
Кличе панну козак:
«Панно, пташко моя!
Панно, доле моя!
Не соромся, дай рученьку,
Ходім погуляймо;

Нехай людям лихо сниться,
А ми заспіваймо.
А ми заспіваймо,
А ми посідаймо,
Панно, пташко моя,
Панно, доле моя!»
«Ще раз, ще раз!»
«Якби таки або так, або сяк,
Якби таки запорозький козак,
Якби таки молодий, молодий,
Хоч по хаті б поводив, поводив.
Страх мені не хочеться
З старим дідом морочиться.
Якби таки…» «Цу-цу, скажені! схаменіться!
Бач, розходилися! А ти,
Стара собако, де б молиться,
Верзеш тут погань. От чорти!»
Кричить отаман. Опинились;
Аж церков бачать. Дяк співа,
Попи з кадилами, з кропилом;
Громада – ніби нежива,
Анітелень… Поміж возами
Попи з кропилами пішли;
За ними корогви несли,
Як на Великдень над пасками.
«Молітесь, братія, молітесь! —
Так благочинний начина.
Кругом святого Чигрина
Сторожа стане з того світу,
Не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
Не дайте матері, не дайте
В руках у ката пропадать.
Од Конашевича і досі
Пожар не гасне, люде мруть,
Конають в тюрмах, голі, босі…
Діти нехрещені ростуть,
Козацькі діти; а дівчата!..
Землі козацької краса
У ляха в'яне, як перш мати,
І непокритая коса
Стидом січеться; карі очі
В неволі гаснуть; розкувать
Козак сестру свою не хоче,
Сам не соромиться конать
В ярмі у ляха… горе, горе!
Молітесь, діти! страшний суд
Ляхи в Україну несуть —
І заридають чорні гори.
Згадайте праведних гетьманів:
Де їх могили? де лежить

Останок славного Богдана?
Де Остряницина стоїть
Хоч би убогая могила?
Де Наливайкова? нема!
Живого й мертвого спалили.
Де той Богун, де та зима?
Інгул щозиму замерзає —
Богун не встане загатить
Шляхетським трупом. Лях гуляє!
Нема Богдана – червонить
І Жовті Води, й Рось зелену.
Сумує Корсунь староденний:
Нема журбу з ким поділить.
І Альта плаче: «Тяжко жити!
Я сохну, сохну… де Тарас?
Нема, не чуть… не в батька діти!»
Не плачте, братія: за нас
І душі праведних, і сила
Архістратига Михаїла.
Не за горами кари час.
Молітесь, братія!»
Молились,
Молились щиро козаки,
Як діти, щиро; не журились,
Гадали теє… а зробилось —
Над козаками хусточки!
Одно добро, одна слава —
Біліє хустина,
Та й ту знімуть…
А диякон: «Нехай ворог гине!
Беріть ножі! освятили».
Ударили в дзвони,
Реве гаєм: «Освятили!»
Аж серце холоне!
Освятили, освятили!
Гине шляхта, гине!
Розібрали, заблищали
По всій Україні.

Содержание отрывка:

  • НА ВІЧНУ ПАМ'ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ
    • КАТЕРИНА
    • ТАРАСОВА НІЧ
    • ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ
      • ПЕРЕБЕНДЯ
        • ТОПОЛЯ
          • ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА
            • ІВАН ПІДКОВА
            • Н. МАРКЕВИЧУ
            • НА НЕЗАБУДЬ ШТЕРНБЕРГОВІ
            • ГАЙДАМАКИ
            • ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ…
              • МАР'ЯНА-ЧЕРНИЦЯ
              • УТОПЛЕНА
              • ПЕСНЯ КАРАУЛЬНОГО У ТЮРЬМЫ (ИЗ ДРАМЫ «НЕВЕСТА»)
              • СЛЕПАЯ (ПОЭМА)
              • Другие книги схожей тематики:

                АвторКнигаОписаниеГодЦенаТип книги
                Тарас ШевченкоКобзарКобзар — таке ім’я дав народ славетному поету, національному генію українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку — (формат: 130x205 мм, 416 стр.) Подробнее...2016
                59бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Видання Кобзар. Вибрана поезія здійснено за сприяння Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Упорядкував тексти за рукописами поета, давши до них коментарі та примітки… — (формат: 180х250х46 мм, 448 стр.) Подробнее...2014
                6500бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарДо збірки Кобзар увійшли поетичні твори Т. Г. Шевченка, дібрані згідно з вимогами найновішої програми з української літератури середньої загальноосвітньої школи, затвердженої Міністерством освіти та… — (формат: 130х200 мм, 432 стр. стр.) Подробнее...2014
                80бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарТарас Шевченко, вічний Кобзар, що торкається струн душі кожного українця. Його вірші знайомі нам із дитинства, його творчість досі викликає багато дискусій, щирі захоплення і знаходить безліч… — (формат: 170x245 мм, 656 стр.) Подробнее...2017
                155бумажная книга
                Тарас ШевченкоКОБЗАР Тарас Шевченко родился 9 марта 1814 года в селе Кириловке Звенигородского уезда Киевской губернии в имении помещика Энгельгардта в семье крепостного крестьянина. На восьмом году, лишившись отца… — Книга по Требованию, - Подробнее...2011
                2177бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:На відміну від численних так званих «повних» збірок, пропоноване видання є насправді максимально повним зібранням поетового спадку, яке поєднало всі твори, що потрапляли під цензурування… — (формат: 175x245 мм, 576 стр. стр.) Подробнее...2013
                700бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Сборник великого украинского поэта содержит стихи, поэмы, баллады, написанные в 1837-1871 годах.Французский составной переплет ручной работы изготовлен из комбинации натуральных кож (кожа… — (формат: 115х155х60 мм, 960 стр.) Подробнее...2014
                3000бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Великий світ національного і вселюдського буття встає з полум'яніючих сторінок «Кобзаря». Картини народного життя, з різноманіттям її людських типів і осіб, її драмами і трагедіями, так… — (формат: 60х90/16 (140х210 мм), 736 стр. стр.) Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы Подробнее...2012
                110бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:«Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури — (формат: 60х84/32 (~100х140мм), 960 стр. стр.) Подробнее...2009
                161бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарДо збірки, крім основних, увійшли твори, що їх було вилучено у різні часи царською, а згодом радянською цензурою. Наведено також біографічні й бібліографічні відомості та добірку афоризмів поета — (формат: 145x215 мм, 352 стр.) Подробнее...2015
                75бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарЗ-поміж безлічі книг світової літератури людство виокремило ті, що ввібрали в себе мудрість віків і мають для народу значення заповітне — (формат: 105х145 мм, 208 стр.) Антологія мудрості Подробнее...2015
                64бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарВидання представляє „Кобзаря” Т. Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра (1-е видання – 1931р., 2-е - 1933р.) Василь Теофанович Седляр, художник-монументаліст з кола… — (формат: 250х300 мм, 552 стр.) Подробнее...2011
                20000бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарВидання представляє „Кобзаря” Т. Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра (1-е видання – 1931р., 2-е - 1933р.) Василь Теофанович Седляр, художник-монументаліст з кола «бойчукістів»: учень Михайла… — (формат: 250х300 мм, 552 стр.) Подробнее...2011
                15000бумажная книга

                Тарас Шевченко

                Биография Тараса Шевченко

                Украинский поэт, прозаик и художник Тарас Григорьевич Шевченко родился 9 марта (25 февраля по старому стилю) 1814 года в селе Моринцы Киевской губернии (ныне Черкасская область, Украина) в семье крепостного крестьянина.

                Его детские годы прошли в родном селе и в селе Кириловка. Будущий поэт рано осиротел. В 1828 году Тарас Шевченко попал в услужение в дом помещика Павла Энгельгардта в селе Вильшана, через год служил в его доме в Вильно, а с 1831 года - в Петербурге. Обнаружив способности юноши к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к художнику Василию Ширяеву. В составе артели Ширяева Шевченко принимал участие в росписи Петербургского Большого театра как подмастерье-рисовальщик.

                В 1838 году влиятельные покровители Шевченко, среди которых - художник Карл Брюллов, поэты Василий Жуковский и Евгений Гребенка, выкупили его из крепостничества.

                Получив свободу, Шевченко стал студентом Петербургской Академии художеств. Благодаря высокому уровню подготовки его зачислили сразу в четвертый класс.

                Вскоре он стал одним из любимых учеников Карла Брюллова.

                В 1840 году в Санкт-Петербурге был опубликован первый украинский сборник стихов Шевченко - "Кобзарь". Ранние произведения Шевченко написаны в жанре баллады, поэмы, "думки". Значительные произведения этого периода - поэмы "Катерина" (1838), "Гайдамаки" (1841). На русском языке им были написаны поэмы "Слепая" (1842), "Бесталанный" (1844), драма "Назар Стодоля" (1843).

                В 1843 году Шевченко вернулся на Украину, в течение года путешествовал, занимался живописью. Итогом наблюдений стал альбом "Живописная Украина". В 1843-1845 годах им были написаны цикл поэзий "Три года" (центральным произведением которого является "Сон"), поэма "Кавказ", послание "И мертвым и живым…", стихи "Чигирине, Чигирине", "Большой погреб", "Стоит в селе Субботове" и др.

                В 1844 году Тарас Шевченко окончил Академию художеств, получив звание "неклассного (свободного) художника", и вновь отправился на Украину, решив поселиться в Киеве. Работал художником в Киевской временной комиссии по вопросам рассмотрения старых актов. В феврале 1847 года был утвержден на должность преподавателя рисования Киевского университета.

                В марте 1847 года за участие в деятельности Кирилло-Мефодиевского общества и за антисамодержавные стихи Шевченко был арестован и сослан в Орскую крепость Оренбургского отдельного корпуса с царской резолюцией о запрете писать и рисовать. Во время ссылки, в 1848 году, Шевченко как художник вошел в состав экспедиции, задачей которой было исследование Аральского моря. В 1850 году по доносу одного из офицеров поэт был арестован в Оренбурге, по этапу отправлен в Орскую крепость и заключен в каземат. Вскоре был переведен на полуостров Мангышлак Каспийского моря, в Новопетровское укрепление. В 1851 году Шевченко вновь был включен как художник в состав геологической экспедиции в горах Каратау.

                В годы ссылки Тарасом Шевченко были написаны поэмы "Варнак" (1845) и "Марина" (1848), циклы "В каземате" (1847) и "Цари" (1848), повести "Княгиня" (1853), "Музыкант" (1854-1855), "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы" (все - 1855). Здесь же было создано много пейзажей, портретов, жанровых рисунков.

                В 1857 году Шевченко был освобожден из ссылки. По дороге в Петербург вынужден был задержаться в Нижнем Новгороде, так как ему был запрещен въезд в обе столицы. Нижнем Новгороде была написана поэма "Неофиты" (1857), триптих "Доля", "Муза", "Слава".

                Друзья Шевченко добились для него разрешения жить в Петербурге. Здесь он сблизился с кругом авторов "Современника" и близко сошелся с Николаем Чернышевским, Николаем Некрасовым и др.

                В 1859 году он в последний раз отправился на Украину, но был арестован и возвращен в Петербург.

                Последними прозаическими произведениями Тараса Шевченко были повести "Прогулка с удовольствием и не без морали" (1856-1858) и дневниковые записи "Журнал". В 1858 году был написан ряд высоких образцов интимной и пейзажной лирики.

                В последние годы жизни Шевченко активно занимался просветительской деятельностью. Он подготовил к печати "Букварь" для вечерних школ, который был выпущен тиражом в 10 тысяч экземпляров за счет автора, вместе с другими участниками петербургского украинского общества "Громада" готовил к выпуску первый номер журнала "Основа".

                Кроме того, Шевченко работал в областях станковой живописи, графики, монументально-декоративной росписи и скульптуры. В 1859-1860 годах он выполнил офорты из произведений зарубежных и русских художников. За успехи в этом искусстве Академия художеств присвоила Шевченко звание академика гравирования.

                Скончался Тарас Шевченко 10 марта (26 февраля по старому стилю) 1861 года. Был похоронен на Смоленском кладбище в Петербурге, а через два месяца гроб с его телом, в соответствии с завещанием поэта, был перевезен на Украину и похоронен на Чернечьей горе возле Канева.

                Произведения Шевченко переведены почти на все языки мира, многие произведения положены на музыку Николаем Лысенко и другими композиторами.

                Стихотворения "Думы мои, думы мои", "Завещание", начало баллады "Порченая" ("Реве та стогне Днiпр широкий") стали народными песнями.

                Именем Шевченко на Украине названы учебные заведения, театры, площади, улицы. Национальная опера Украины, Киевский национальный университет, центральный бульвар города Киева носят имя Тараса Шевченко. На сегодняшний день насчитывается 1384 памятника Тарасу Шевченко в мире: 1256 в Украине и 128 за рубежом - в 35 государствах.

                Материал подготовлен на основе информации открытых источников

                Украинский поэт Тарас Шевченко

                Украинский поэт Тарас Шевченко

                Источник: Тарас Шевченко

                Look at other dictionaries:

                • Свято-Троицкий Мотронинский женский монастырь — Свято Троицкий Мотронинский монастырь расположен в Черкасской области. Расположен на территории, так называемого, скифского мотронинского городища. Местность, на которой построен монастырь, представляет плоскую возвышенность, у подножия которой… …   Википедия

                • Список памятников казакам на Украине — В список вносятся памятники казакам, находящиеся на постаментах или в музеях Украины. Содержание 1 Список памятников по областям Украины 1.1 Автономная республика …   Википедия

                • Тихон Соколов — (Тимофей Савельевич) святитель,епископ Воронежский, Задонский чудотворец. † 1783, память 13/26 августа и в воскресенье после 29 июня в Соборе Тверских святых. Родился в 1724 году в селе Короцке Валдайского уезда Новгородской губернии в семье… …   Большая биографическая энциклопедия

                • Конотопская битва — Координаты: 51°13′20.77″ с. ш. 33°09′30.52″ в. д. / 51.222436° с. ш. 33.158478° в. д.  …   Википедия

                • 10 гривен — …   Википедия

                • Григорьевское восстание — (григорьевский мятеж, григорьевщина) Гражданская война в России Дата 7 31 мая 1919 года Место Таврия, Юг России (нынешняя южная и центральная Украина) …   Википедия


                Share the article and excerpts

                Direct link
                Do a right-click on the link above
                and select “Copy Link”

                Мы используем куки для наилучшего представления нашего сайта. Продолжая использовать данный сайт, вы соглашаетесь с этим.