Электронная книга: Тарас Шевченко «Кобзар»

Кобзар

«Кобзар» – збірка творів Тараса Шевченка, генія українського народу. Надзвичайно простою милозвучною мовою автор передає красу й велич нашого народу, із його звичаями й традиціями, радощами й трагедіями; змальовує героїчну боротьбу за краще щасливіше майбутнє, вчить любити Україну з її неймовірно красивою природою та незрівнянною солов’їною мовою, закликає боротися до останнього подиху.

Издательство: "Public Domain" (1840)

Категории:

ISBN: 978-5-457-24804-5

Характеристики

Форматы:
Возраст: 12

электронная книга (fb2, fb3, epub, mobi, pdf, html, pdb, lit, doc, rtf, txt)

Скачать бесплатно

Ознакомительный отрывок книги:

ТИТАР

«У гаю, гаю
Вітру немає;
Місяць високо,
Зіроньки сяють.
Вийди, серденько,
Я виглядаю;
Хоч на годину,
Моя рибчино!
Виглянь, голубко,
Та поворкуєм,
Та посумуєм;
Бо я далеко
Сю ніч мандрую.
Виглянь же, пташко,
Моє серденько,
Поки близенько,
Та поворкуєм…
Ох, тяжко, важко!»
Отак, ходя попід гаєм,
Ярема співає,
Виглядає; а Оксани
Немає, немає.
Зорі сяють; серед неба
Горить білолиций;
Верба слуха соловейка,
Дивиться в криницю;
На калині, над водою,
Так і виливає,
Неначе зна, що дівчину
Козак виглядає.
А Ярема по долині
Ледве-ледве ходить,
Не дивиться, не слухає…
«Нащо мені врода,
Коли нема долі, нема талану!
Літа молодії марно пропадуть.
Один я на світі без роду, і доля —
Стеблина-билина на чужому полі.
Стеблину-билину вітри рознесуть:
Так і мене люде не знають, де діти.
За що ж одцурались? Що я сирота?
Одно було серце, одно на всім світі,
Одна душа щира, та бачу, що й та,
Що й та одцуралась».
І хлинули сльози.
Поплакав сердега, утер рукавом.
«Оставайсь здорова.
В далекій дорозі
Найду або долю, або за Дніпром
Ляжу головою…
А ти не заплачеш,

А ти не побачиш, як ворон клює
Ті карії очі, ті очі козачі,
Що ти цілувала, серденько моє!
Забудь мої сльози, забудь сиротину,
Забудь, що клялася; другого шукай;
Я тобі не пара: я в сірій свитині,
А ти титарівна.
Кращого вітай,
Вітай, кого знаєш… така моя доля.
Забудь мене, пташко, забудь, не журись
А коли почуєш, що на чужім полі
Поляг головою, – нишком помолись.
Одна, серце, на всім світі
Хоч ти помолися!»
Та й заплакав сіромаха,
На кий похилившись.
Плаче собі тихесенько…
Шелест!.. коли гляне:
Попід гаєм, мов ласочка,
Крадеться Оксана.
Забув; побіг; обнялися.
«Серце!» – та й зомліли.
Довго-довго тілько – «серце»,
Та й знову німіли.
«Годі, пташко!»
«Ще трошечки,
Ще… ще… сизокрилий!
Вийми душу!.. ще раз… ще раз.
Ох, як я втомилась!»
«Одпочинь, моя ти зоре!
Ти з неба злетіла!»
Послав свитку. Як ясочка,
Усміхнулась, сіла.
«Сідай же й ти коло мене».
Сів, та й обнялися.
«Серце моє, зоре моя,
Де це ти зоріла?»
«Я сьогодні забарилась:
Батько занедужав;
Коло його все поралась…»
«А мене й байдуже?»
«Який-бо ти, єй же богу!»
І сльози блиснули.
«Не плач, серце, я жартую».
«Жарти!» Усміхнулась.
Прихилилась головкою
Та й ніби заснула.
«Бач, Оксано, я жартую,
А ти й справді плачеш.
Ну, не плач же, глянь на мене:
Завтра не побачиш.

Завтра буду я далеко,
Далеко, Оксано…
Завтра вночі у Чигрині
Свячений достану.
Дасть він мені срібло-злото,
Дасть він мені славу;
Одягну тебе, обую,
Посаджу, як паву,
На дзиґлику, як гетьманшу,
Та й дивитись буду;
Поки не вмру, дивитимусь».
«А може, й забудеш?
Розбагатієш, у Київ
Поїдеш з панами,
Найдеш собі шляхтяночку,
Забудеш Оксану!»
«Хіба краща є за тебе?»
«Може, й є, – не знаю».
«Гнівиш бога, моє серце:
Кращої немає
Ні на небі, ні за небом;
Ні за синім морем
Нема кращої за тебе!»
«Що се ти говориш?
Схаменися!»
«Правду, рибко!»
Та й знову, та й знову.
Довго вони, як бачите,
Меж мови-розмови
Цілувались, обнімались
З усієї сили;
То плакали, то божились,
То ще раз божились.
Їй Ярема розказував,
Як жить вони будуть
Укупочці, як золото
І долю добуде,
Як виріжуть гайдамаки
Ляхів в Україні,
Як він буде панувати,
Коли не загине.
Аж обридло слухаючи,
Далебі, дівчата!
«Ото який! мов і справді
Обридло!» А мати
Або батько як побачать,
Що ви, мої любі,
Таке диво читаєте,
Гріха на всю губу!
Тоді, тоді… та цур йому,
А дуже цікаве!

А надто вам розказать би,
Як козак чорнявий
Під вербою, над водою,
Обнявшись, сумує;
А Оксана, як голубка,
Воркує, цілує;
То заплаче, то зомліє,
Головоньку схилить:
«Серце моє, доле моя!
Соколе мій милий!
Мій!..» – аж верби нагинались
Слухать тую мову.
Ото мова! Не розкажу,
Мої чорноброві,
Не розкажу против ночі,
А то ще присниться.
Нехай собі розійдуться
Так, як ізійшлися,
Тихесенько, гарнесенько,
Щоб ніхто не бачив
Ні дівочі дрібні сльози,
Ні щирі козачі.
Нехай собі… Може, ще раз
Вони на сім світі
Зустрінуться… побачимо…
А тим часом світить
З усіх вікон у титаря.
Що то там твориться?
Треба глянуть та розказать…
Бодай не дивиться!
Бодай не дивитись, бодай не казати!
Бо за людей сором, бо серце болить.
Гляньте, подивіться: то конфедерати,
Люде, що зібрались волю боронить.
Боронять, прокляті…
Будь проклята мати,
І день, і година, коли понесла,
Коли породила, на світ привела!
Дивіться, що роблять у титаря в хаті
Пекельнії діти.
У печі пала
Огонь і світить на всю хату,
В кутку собакою дрижить
Проклятий жид; конфедерати
Кричать до титаря: «Хоч жить?
Скажи, де гроші?»
Той мовчить.
Налигачем скрутили руки,
Об землю вдарили – нема,
Нема ні слова. «Мало муки!
Давайте приску! де смола?

Кропи його! отак! холоне?
Мерщій же приском посипай!
Що? скажеш, шельмо?.. І не стогне!
Завзята бестія! стривай!»
Насипали в халяви жару…
«У тім'я цвяшок закатай!»
Не витерпів святої кари,
Упав сердега. Пропадай,
Душа, без сповіді святої!
«Оксано, дочко!» – та й умер.
Ляхи задумалися стоя,
Хоч і запеклі. «Що ж тепер?
Панове, ради! Поміркуєм,
Тепер з ним нічого робить,
Запалим церкву!» «Ґвалт! рятуйте!
Хто в бога вірує!» – кричить
Надворі голос, що є сили.
Ляхи зомліли. «Хто такий?»
Оксана в двері: «Вбили! вбили!»
Та й пада крижем. А старший
Махнув рукою на громаду.
Понура шляхта, мов хорти,
За двері вийшла. Сам позаду,
Бере зомлілую…
Де ж ти,
Яремо, де ти? подивися!
А він, мандруючи, співа,
Як Наливайко з ляхом бився.
Ляхи пропали; нежива
Пропала з ними і Оксана.
Собаки де-де по Вільшаній
Загавкають та й замовчать.
Біліє місяць; люде сплять,
І титар спить… Не рано встане:
Навіки, праведний, заснув.
Горіло світло, погасало,
Погасло… Мертвий мов здригнув.
І сумно-сумно в хаті стало.

Содержание отрывка:

  • НА ВІЧНУ ПАМ'ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ
    • КАТЕРИНА
    • ТАРАСОВА НІЧ
    • ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ
      • ПЕРЕБЕНДЯ
        • ТОПОЛЯ
          • ДО ОСНОВ'ЯНЕНКА
            • ІВАН ПІДКОВА
            • Н. МАРКЕВИЧУ
            • НА НЕЗАБУДЬ ШТЕРНБЕРГОВІ
            • ГАЙДАМАКИ
            • ВІТЕР З ГАЄМ РОЗМОВЛЯЄ…
              • МАР'ЯНА-ЧЕРНИЦЯ
              • УТОПЛЕНА
              • ПЕСНЯ КАРАУЛЬНОГО У ТЮРЬМЫ (ИЗ ДРАМЫ «НЕВЕСТА»)
              • СЛЕПАЯ (ПОЭМА)
              • Другие книги схожей тематики:

                АвторКнигаОписаниеГодЦенаТип книги
                Тарас ШевченкоКобзарКобзар — таке ім’я дав народ славетному поету, національному генію українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку — (формат: 130x205 мм, 416 стр.) Подробнее...2016
                59бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Видання Кобзар. Вибрана поезія здійснено за сприяння Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Упорядкував тексти за рукописами поета, давши до них коментарі та примітки… — (формат: 180х250х46 мм, 448 стр.) Подробнее...2014
                6500бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарДо збірки Кобзар увійшли поетичні твори Т. Г. Шевченка, дібрані згідно з вимогами найновішої програми з української літератури середньої загальноосвітньої школи, затвердженої Міністерством освіти та… — (формат: 130х200 мм, 432 стр. стр.) Подробнее...2014
                80бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарТарас Шевченко, вічний Кобзар, що торкається струн душі кожного українця. Його вірші знайомі нам із дитинства, його творчість досі викликає багато дискусій, щирі захоплення і знаходить безліч… — (формат: 170x245 мм, 656 стр.) Подробнее...2017
                155бумажная книга
                Тарас ШевченкоКОБЗАР Тарас Шевченко родился 9 марта 1814 года в селе Кириловке Звенигородского уезда Киевской губернии в имении помещика Энгельгардта в семье крепостного крестьянина. На восьмом году, лишившись отца… — Книга по Требованию, - Подробнее...2011
                2177бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:На відміну від численних так званих «повних» збірок, пропоноване видання є насправді максимально повним зібранням поетового спадку, яке поєднало всі твори, що потрапляли під цензурування… — (формат: 175x245 мм, 576 стр. стр.) Подробнее...2013
                700бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Сборник великого украинского поэта содержит стихи, поэмы, баллады, написанные в 1837-1871 годах.Французский составной переплет ручной работы изготовлен из комбинации натуральных кож (кожа… — (формат: 115х155х60 мм, 960 стр.) Подробнее...2014
                3000бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:Великий світ національного і вселюдського буття встає з полум'яніючих сторінок «Кобзаря». Картини народного життя, з різноманіттям її людських типів і осіб, її драмами і трагедіями, так… — (формат: 60х90/16 (140х210 мм), 736 стр. стр.) Школьная библиотека украинской и зарубежной литературы Подробнее...2012
                110бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарОт издателя:«Він був сином мужика – і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури — (формат: 60х84/32 (~100х140мм), 960 стр. стр.) Подробнее...2009
                161бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарДо збірки, крім основних, увійшли твори, що їх було вилучено у різні часи царською, а згодом радянською цензурою. Наведено також біографічні й бібліографічні відомості та добірку афоризмів поета — (формат: 145x215 мм, 352 стр.) Подробнее...2015
                75бумажная книга
                Тарас ШевченкоКобзарНа украинском языке. Киев, 1954 год. Державне видавництво художньоi лiтератури. Издательский переплет. Сохранность хорошая. Большой мир национального и всечеловеческого бытия встает с пламенеющих… — Державне видавництво художньоi лiтератури, (формат: 60x92/16, 492 стр.) Подробнее...1954
                833бумажная книга

                Тарас Шевченко

                Биография Тараса Шевченко

                Украинский поэт, прозаик и художник Тарас Григорьевич Шевченко родился 9 марта (25 февраля по старому стилю) 1814 года в селе Моринцы Киевской губернии (ныне Черкасская область, Украина) в семье крепостного крестьянина.

                Его детские годы прошли в родном селе и в селе Кириловка. Будущий поэт рано осиротел. В 1828 году Тарас Шевченко попал в услужение в дом помещика Павла Энгельгардта в селе Вильшана, через год служил в его доме в Вильно, а с 1831 года - в Петербурге. Обнаружив способности юноши к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к художнику Василию Ширяеву. В составе артели Ширяева Шевченко принимал участие в росписи Петербургского Большого театра как подмастерье-рисовальщик.

                В 1838 году влиятельные покровители Шевченко, среди которых - художник Карл Брюллов, поэты Василий Жуковский и Евгений Гребенка, выкупили его из крепостничества.

                Получив свободу, Шевченко стал студентом Петербургской Академии художеств. Благодаря высокому уровню подготовки его зачислили сразу в четвертый класс.

                Вскоре он стал одним из любимых учеников Карла Брюллова.

                В 1840 году в Санкт-Петербурге был опубликован первый украинский сборник стихов Шевченко - "Кобзарь". Ранние произведения Шевченко написаны в жанре баллады, поэмы, "думки". Значительные произведения этого периода - поэмы "Катерина" (1838), "Гайдамаки" (1841). На русском языке им были написаны поэмы "Слепая" (1842), "Бесталанный" (1844), драма "Назар Стодоля" (1843).

                В 1843 году Шевченко вернулся на Украину, в течение года путешествовал, занимался живописью. Итогом наблюдений стал альбом "Живописная Украина". В 1843-1845 годах им были написаны цикл поэзий "Три года" (центральным произведением которого является "Сон"), поэма "Кавказ", послание "И мертвым и живым…", стихи "Чигирине, Чигирине", "Большой погреб", "Стоит в селе Субботове" и др.

                В 1844 году Тарас Шевченко окончил Академию художеств, получив звание "неклассного (свободного) художника", и вновь отправился на Украину, решив поселиться в Киеве. Работал художником в Киевской временной комиссии по вопросам рассмотрения старых актов. В феврале 1847 года был утвержден на должность преподавателя рисования Киевского университета.

                В марте 1847 года за участие в деятельности Кирилло-Мефодиевского общества и за антисамодержавные стихи Шевченко был арестован и сослан в Орскую крепость Оренбургского отдельного корпуса с царской резолюцией о запрете писать и рисовать. Во время ссылки, в 1848 году, Шевченко как художник вошел в состав экспедиции, задачей которой было исследование Аральского моря. В 1850 году по доносу одного из офицеров поэт был арестован в Оренбурге, по этапу отправлен в Орскую крепость и заключен в каземат. Вскоре был переведен на полуостров Мангышлак Каспийского моря, в Новопетровское укрепление. В 1851 году Шевченко вновь был включен как художник в состав геологической экспедиции в горах Каратау.

                В годы ссылки Тарасом Шевченко были написаны поэмы "Варнак" (1845) и "Марина" (1848), циклы "В каземате" (1847) и "Цари" (1848), повести "Княгиня" (1853), "Музыкант" (1854-1855), "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы" (все - 1855). Здесь же было создано много пейзажей, портретов, жанровых рисунков.

                В 1857 году Шевченко был освобожден из ссылки. По дороге в Петербург вынужден был задержаться в Нижнем Новгороде, так как ему был запрещен въезд в обе столицы. Нижнем Новгороде была написана поэма "Неофиты" (1857), триптих "Доля", "Муза", "Слава".

                Друзья Шевченко добились для него разрешения жить в Петербурге. Здесь он сблизился с кругом авторов "Современника" и близко сошелся с Николаем Чернышевским, Николаем Некрасовым и др.

                В 1859 году он в последний раз отправился на Украину, но был арестован и возвращен в Петербург.

                Последними прозаическими произведениями Тараса Шевченко были повести "Прогулка с удовольствием и не без морали" (1856-1858) и дневниковые записи "Журнал". В 1858 году был написан ряд высоких образцов интимной и пейзажной лирики.

                В последние годы жизни Шевченко активно занимался просветительской деятельностью. Он подготовил к печати "Букварь" для вечерних школ, который был выпущен тиражом в 10 тысяч экземпляров за счет автора, вместе с другими участниками петербургского украинского общества "Громада" готовил к выпуску первый номер журнала "Основа".

                Кроме того, Шевченко работал в областях станковой живописи, графики, монументально-декоративной росписи и скульптуры. В 1859-1860 годах он выполнил офорты из произведений зарубежных и русских художников. За успехи в этом искусстве Академия художеств присвоила Шевченко звание академика гравирования.

                Скончался Тарас Шевченко 10 марта (26 февраля по старому стилю) 1861 года. Был похоронен на Смоленском кладбище в Петербурге, а через два месяца гроб с его телом, в соответствии с завещанием поэта, был перевезен на Украину и похоронен на Чернечьей горе возле Канева.

                Произведения Шевченко переведены почти на все языки мира, многие произведения положены на музыку Николаем Лысенко и другими композиторами.

                Стихотворения "Думы мои, думы мои", "Завещание", начало баллады "Порченая" ("Реве та стогне Днiпр широкий") стали народными песнями.

                Именем Шевченко на Украине названы учебные заведения, театры, площади, улицы. Национальная опера Украины, Киевский национальный университет, центральный бульвар города Киева носят имя Тараса Шевченко. На сегодняшний день насчитывается 1384 памятника Тарасу Шевченко в мире: 1256 в Украине и 128 за рубежом - в 35 государствах.

                Материал подготовлен на основе информации открытых источников

                Украинский поэт Тарас Шевченко

                Украинский поэт Тарас Шевченко

                Источник: Тарас Шевченко

                Look at other dictionaries:

                • титар — сущ., кол во синонимов: 2 • ктитор (4) • староста (17) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 …   Словарь синонимов

                • титарів — рева, реве. Прикм. до титар. || Належний титареві …   Український тлумачний словник

                • титар — ктитор , южн., зап. (Даль, также у Гоголя); см. ктитор, выше …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

                • титар — я, ч. Церковний староста …   Український тлумачний словник

                • титар — Те саме, що староста церковний …   Словник церковно-обрядової термінології

                • титар — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

                • титарів — прикметник …   Орфографічний словник української мови

                • титарівна — іменник жіночого роду, істота розм …   Орфографічний словник української мови

                • титарівна — и, ж., розм. Дочка титаря …   Український тлумачний словник

                • Титарівка — іменник жіночого роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

                • титарівський — прикметник …   Орфографічний словник української мови


                Share the article and excerpts

                Direct link
                Do a right-click on the link above
                and select “Copy Link”

                Мы используем куки для наилучшего представления нашего сайта. Продолжая использовать данный сайт, вы соглашаетесь с этим.